Сторінка музкерівника

Музичний керівник ЗДО  №417

Луцкевич Оксана Валеріївна

• Освіта  –  вища  (закінчила Сумський  державний педагогічний інститут  ім. А. С. Макаренко 1993 р.) 
• Стаж педагогічної діяльності  –  35 років.
• Кваліфікаційна категорія  –  спеціаліст вищої категорії. Звання "Вихователь - методист"

 

На музичних заняттях діти зацікавлено поринають у світ музики. 

                                    Музичне виховання-це не виховання музиканта, а насамперед виховання людини.

                                                                       В.А. Сухомлинський

Музика — це найприємніша, прекрасна і доступна форма спілкування дорослого і дитини.

Ми разом з дітьми мріємо, фантазуємо, несемося в світ казок, в світ музики. Маленька людина, входячи в цей світ, переживає на основі музики добрі і високі почуття.

Музика — стає для дітей доступним засобом вираження настроїв, думок, почуттів. Велика сила емоційного і морального впливу музики, і важливо переживати її в русі.

Музична діяльність дошкільнят — це різні засоби пізнання дітьми музичного мистецтва (а через нього і навколишнього життя, і самого себе), за допомогою якого здійснюється і загальний розвиток малюків. 

Музичний   розвиток   надає нічим не замінний вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, виховується чуйність до краси в мистецтві і житті. «Тільки розвиваючи емоції, інтереси, смаки дитини, можна долучити його до музичної культури, закласти її основи. Дошкільний вік надзвичайно важливий для подальшого оволодіння музичною культурою. Якщо в процесі музичної діяльності буде сформовано музично-естетичну свідомість, це не пройде безслідно для подальшого розвитку людини, його загального духовного становлення.

     Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що розвиток музичних здібностей, формування основ музичної культури - тобто музичне виховання потрібно починати в дошкільному віці. Щоб полюбити музику, дитина повинна мати досвід сприйняття музичних творів різних епох і стилів, звикнути до її інтонацій, співпереживати настрою.

Батьки – перші  вчителі  музичного  мистецтва  для  своїх  дітей

             Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати! Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка?

            Спочатку дитина інтонуючи, попадає в дві ноти, потім в три і т.д. В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання. Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся!

              Для спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами. Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту. Музикуйте, танцюйте, співайте з вашими дітками, адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування для своїх дітей.

Як розвинути почуття ритму у дитини?

          Ідеальна ситуація, коли батьки займаються комплексним розвитком дитини відразу після народження, в тому числі і ритмічним розвитком. Пісеньки, віршики, звуки, які видає мама під час, коли займається з малюком щоденної гімнастикою - все це можна включити в поняття "розвиток почуття ритму".

          Старшим дітям: дошкільного та молодшого шкільного віку, можна запропонувати:

• декламувати вірші з певними наголосами на сильну частку, адже вірш - це теж ритмічне твір;
• декламувати вірші з ударами або притупуванням на сильну і слабку частку черзі;
• марширувати;
• виконувати елементарні танцювальні ритмічні рухи під музику;
• грати в ударно-шумовому оркестрі.

          Барабани, брязкальця, ложки, дзвіночки, трикутники, бубни - найефективніший засіб для розвитку почуття ритму. Якщо ви купили один з цих інструментів своїй дитині і бажаєте займатися з ним вдома самостійно, то запропонуйте йому повторювати за вами елементарні вправи для розвитку почуття ритму: послідовності однакових рівномірних ударів або навпаки ударів в якомусь примхливому ритмі.

Вчимо дитину слухати музику

          Дуже часто батьки вважають, що дитину не варто долучати до музики, якщо сама дитина не виявляє до неї особливого інтересу. Це не зовсім вірно. Дитині необхідно слухати музику.

          Перший досвід такої діяльності малюк отримує в сім'ї, слухаючи музичні записи, спів дорослих. Не можна заперечувати позитивного впливу самостійної діяльності дитини на розвиток його музикальності, разом з тим, тривалі спостереження за музичним розвитком дітей переконують в тому, що необхідною умовою такого розвитку на ранньому віковому етапі є спільне сприйняття музики. На жаль, батьки рідко слухають музику разом з дітьми. А тим часом давно помічено,  що музика - самий благодатний фон, на якому виникає духовна спільність між людьми. Вона допомагає встановити контакт між дорослим і дитиною. У якій формі може бути виражене спільне сприйняття музики? Воно й у співі дитини для своїх батьків, і в спільному виконанні танців, і в слуханні музики.

        У процесі спільного сприйняття в дитини виникає бажання поділитися своїми почуттями з дорослими. А це дуже важливо і для встановлення духовного контакту між дитиною і дорослим і для початкового етапу навчання слухання музики. Якщо ви хочете навчити дитину слухати музику, постарайтеся спочатку самостійно відчути, зрозуміти той твір, який підібрали для малюка. Всім відомо, що на відміну від такої галузі знань, як література, музика не розкриває, а передає настрій і думки композитора, і впливає, перш за все, на почуття слухача. Тому для початку краще обрати невеликий твір з добре вираженим характером, настроєм і ясною мелодією. Після прослуховування заведіть бесіду з дитиною про  почуту музику. Головне, щоб прослуханий твір знайшов емоційний відгук у душі дитини.

        Маленькі діти охоче слухають народні мелодії, музику танцювального  або маршового характеру, люблять колискові. Потрібно також  знайомити дітей і з класичною музикою.  Як же навчати дитину слухати музику? Існують самі різні прийоми. Якщо дитина слухає музику на самоті, то вона може відволікатися. Але, якщо ж цю музику дитина слухає разом з батьками, то вона  висловлює свої емоції, радіє.

        Дуже корисно слухати музику разом з однолітками,  бо діти прагнуть, як можна яскравіше передати товаришеві свої враження від музики, висловити їх у руховій  активності. Маленькі діти з задоволенням слухають багато разів одні й ті ж твори. Дітям постарше подобається малювати під музику. Потрібно прагнути всіляко активізувати фантазію дитини при сприйнятті музики. Батькам можна придумати різні ігри, підібрати музичні уривки, що імітують шум моря, стукіт дощу і попросити дитину  впізнати відтворені в музиці явища. Якщо не все відразу виходить, як вам хотілося, не показуйте свого засмучення, спробуйте розібратися в тому, що не вдалося із задуманого. Слід пам'ятати, що життя дитини не люблячого музику є  біднішими, ніж духовний світ його однолітка, який розуміє музику. Любіть своїх дітей!

Українська народна пісня - частина народної медицини

            Українська народна пісня є унікальним явищем у світовій культурі. Вона вражає розмаїттям жанрів, стилів, глибиною змісту, незбагненною й незрівняною за своєю красою й простотою поезії.

Бо ж недарма народна пісня творилася протягом тисячоліть, а, отже, пройшла такий відбір,  якого не знав жоден музичний жанр.

            Чим уважніша людина до народної пісні, тим легше вона відрізняє зерно від сміття, тим багатша її пожива від цілющої сили справжньої пісні.

В чому ж терапевтична дія пісні? Це так званий спеціалізований жанр, у якому майже нічого, іншого, крім емоцій немає. Ще вагітною, майбутня мама вивчає колискові, які незабаром співатиме дитині. Під часу співів і на матір, і на дитину накочуються цілющі хвилі…

            Наші предки підсвідомо відчували, що  колискова пісня має лікувальну (психотерапевтичну дію). Через незбагненно прості й мудрі, теплі гойдання колискового ритму й маминої інтонації передаються дитині душевна рівновага, любов і довіра  до всього живого, один до одного.  На жаль,  дійсність не завжди прекрасна. Та в душі дитини вже сформувався перший захисний редут - в пам’яті дитини залишається інформація про те, що в житті більше доброго, ніж поганого. Достеменно відомо, що діти, які не знали, не чули, не сприймали у своєму ранньому дитинстві ні колискових, ні повчальних забавлянок чи пестушок, ні приповідок, зростають черствими до людської біди і горя, жорстокими до людей і тварин, загальмованими до навчання і сприйняття оточуючого. Не соромтесь плакати, слухаючи гарну пісню. Дайте волю сльозам. Це ваше очищення. Пісня лікує вашу думку – це відома імперично знайдена істина.

Лікувальна функція української народної пісні є очевидною і на фізіологічному рівні.

             Але незрівнянно глибшою й важливішою функція української народної пісні є на рівні психологічному. Пісня непомітно й завжди несподівано допомагає стати віч-на-віч із своєю бідою, душевною травмою. Бо людині властиво ховатись від власних психічних травм, не визнавати та не помічати їх – це надто болісно. Тому важко лікувати психічні хвороби.

            Через емоційний канал пісня розкриває людині суть її душевної травми, акцентуючи на добрі, красі.  Реакцією на розуміння будуть сльози.

В нашому сучасному стрімкому житті тепер майже не чути в домівках колисанок наших бабусь. На жаль, зникають українські народні пісні перлини – приповідки, забавлянки, віршовані смішинки, гумористичні небилиці. А чи варто нехтувати народним досвідом?

            Виховуючи у дітей любов до пісні, необхідно розвивати бережливе ставлення до неї, не дозволяти співати крикливо,  не доспівуючи текст, як під час самостійної музичної діяльності, та к і в іграх, на прогулянках. Якщо спів переходить в пусту забаву, необхідно зупинити дітей, зробити зауваження й надати приклад правильного співу. Тоді діти ніколи не будуть байдужими до пісні.

        Медики стверджують, що багато сучасних хвороб у дітей пов'язані з нестачею в їхньому житті добротворних звуків. Вони потрібні для гармонійного повноцінного фізичного та інтелектуального розвитку і в утробі матері, і після народження.

      Дзюркіт струмка, шелест листя, щебетання птахів, сюркотіння цвіркуна і багато-багато інших звуків, серед яких людина жила впродовж тисячоліть, сьогодні змінилися ревищем реактивних літаків, гуркотінням автомобілів, побутової техніки тощо. А замість ніжного співу матері дитина чує постріли, вибухи,  лайливі слова, зойки жаху з телевізору .

         Особливо необхідно підкреслити виняткову роль колискових, які співаються разом з дитиною перед сном, вони розслабляють тіло, знімаючи напругу, полегшують наслідки різних відчуттів, сумарно накопичених протягом дня, і зміцнюють емоційний зв'язок дитини з батьками.

ЧОМУ ВАЖЛИВО СПІВАТИ ДІТЯМ КОЛИСКОВІ?

             Із самого дитинства, людина пам’ятає, дорожить, тримає у свідомості голос мами. Мелодія колискової надовго залишається в підсвідомості. Колискові пісні пишуть, використовуючи нотки самої чистої любові, збираючи їх у гармонію ніжності. Щось магічне зберігає в собі мелодія колискової. Вона утішає, заспокоює, змушує забути про біль, допомагає заснути.

            Коли дитина зовсім мала, вона звикає відразу до певного тембру голосу, що буде служити для неї свого роду знаком, або символом безпеки, спокою. Діти - дуже емоційні, їх ніхто не навчив ще тому, що емоції потрібно стримувати, тому вони всі їх моментально показують. Найменший дискомфорт і відразу жалібний плач вибухає по всій окрузі, але як тільки зробити для неї що-небудь приємне, як зразу з’являється на її обличчі посмішка. Тому, коли дитина чує спокійну, м'яку пісеньку, що наспівує рідний голос мами, їй стає дуже добре, комфортно,вона  легко заспокоюється й швидко засинає.

             Дуже зворушливо слухати, як батьки співають тихенько колискові для своїх малят. Здається, нібито вся ніжність світу збирається над теплою постіллю в такі моменти.

            Як тепер не визнати чарівних властивостей колискових. І слова й музика в цих піснях спрямовані саме на те, щоб відшукати спокій у душі, зберегти його там на якийсь час. Колискова – це  магія. Одні з найдужчих емоцій, почуттів, такі як - любов, турбота, ніжна тривога народжуються в душі співаючих і слухаючих. Зумійте правильно скористатися цими чарами.

            Насамперед,   колискова допомагає зовсім крихітному маляті надалі швидше навчиться розмовляти, і сприймати мову, що він чує. Плавне, повільне звучання часто повторюваних слів, друкується в підсвідомості, і спливає  пізніше, полегшуючи перші спроби дитини поспілкуватися за допомогою виданих їм звуків.

            Для старших дітей значення колискової трохи інше. По-перше, саме колискова допомагає дитині заспокоїться після дня, що буває й важким і стомлюючим. Маля часто переповнене враженнями й емоціями, йому важко буває просто перейти в спокійний стан відпочинку. Колискова розслаблює, допомагаючи в цьому - причому не тільки словами й мелодією. У багатьох родинах щовечірня колискова - це ритуал. Дитина знає вже, що зараз мама проспіває пісеньку - і всі тривоги й турботи будуть забуті до ранку. Можна закрити очі й заснути адже мама - найдорожча й рідна істота - за допомогою колискової переконує в тім, що все добре й сон не буде порушений.

            Друге значення колискової складається для дитини в одержуваній їм з пісні інформації. Безглуздих колискових не буває. Так що ці пісні є, по суті, кодом, покликаним донести до дитини необхідний обсяг інформації. А ще їх вважають чудовим терапевтичним засобом.

            По заявах медиків, колискові здатні служити профілактикою рухових і мовних розладів, а, крім того, вони благотворно впливають на надмірно вразливих, нервових дітей,  які пережили травму чи стрес. Так що колискові пісні не тільки принесуть дитині гарний настрій, але й допоможуть виростити її здоровою.

Гра на дитячих музичних інструментах. Домашній оркестр

        Для розвитку ритмічного сприйняття потрібно використовувати музичні інструменти. Але в домашніх умовах це можуть бути такі предмети: ложки, палички, камінці, капронові пляшечки чи коробочки, яки наповнюють крупою, горохом, квасолею. І граючи на таких інструментах дитина отримує велике задоволення.

В процесі гри на дитячих музичних (шумових) інструментах розвивається:

• Уміння передавати метричну пульсацію та нескладний ритмічний малюнок на ударних та шумових інструментах
• Чуття ритму
• Вміння грати ритмічно та виразно відповідно до характеру музичного твору
• Навички гри на різних ударних інструментах індивідуально та в оркестрі.

Свята і розваги - яскраві і радісні події в житті дітей дошкільного віку. Поєднуючи різні види мистецтва, вони дуже впливають на почуття і свідомість дітей.

Свята відкривають дітям простір для творчості, народжують в душі дитини світлі почуття, шляхетні пориви, виховують вміння жити в колективі, духовно збагачують розум та серце. Особлива педагогічна цінність дитячих свят у тому, що вони допомагають дитині реалізувати все найкраще, що в ній є.

Святкова атмосфера, краса оформлення приміщення, костюмів, добре підібраний репертуар, барвистість виступів дітей - все це важливі фактори естетичного виховання.

Участь дітей у співі, іграх, хороводах, плясках зміцнює і розвиває дитячий організм, покращує координацію рухів.

Розваги, підготовлені і виконувані дорослими, повинні збагачувати дітей яскравими, барвистими враженнями.

Епізодично малюки можуть включатися в дію, це активізує їх сприйняття, увагу, уяву. Дитина починає відчувати себе учасником що відбувається і захоплено, із задоволенням співпереживає артистам, персонажам казок, вистав.

Музично-театралізовані свята - одна з форм організації музичної діяльності, усі види якої (спів, музично-ритмічні рухи, ігри) складають основний його зміст. Важливою умовою проведення розваг і свят виступає доцільне, зацікавлене, активне, і художньо-виразне поводження вихователя і музичного керівника.

Дорослі не тільки беруть на себе окремі ролі персонажів, а й беруть участь в різних видах діяльностей, як під час занять. В усіх вікових групах вони переймаються святковим настроєм разом з дітьми, тож і діють спільно з ними як рівноправні співучасники музично-естетичного дійства. Разом співають з дітьми, вихователь грає в оркестрі на одному із музичних інструментів, бере участь у грі, танцює в масовому сучасному танці.

У святах за народними традиціями бажано зберігати відчуття імпровізаційності, властивого фольклорній традиції, виявляти себе майстром-виконавцем у народному розумінні: натхненним, невимушеним, душевно перевтіленим у художній образ.

            Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

            У сучасних суспільно-політичних умовах, коли наша країна – Україна зусиллями українських військових, добровольців, волонтерів відстоює свободу і територіальну цілісність, пріоритетного значення набуває патріотичне виховання дошкільників.

          Патріотизм сьогодні – це не мода, а виклик сучасності, біль душі кожного свідомого українця, материнські сльози, знівечена земля, що терзається у тортурах, гуркіт гармат, новини телебачення та преси, які неможливо бачити і чути без страху, постійне відчуття неспокою та тривоги за прийдешній та завтрашній день, це молитва за долю країни, яка виривається із грудей стоголосим криком усього народу, в надії та сподіванні миру і спокою в кожному українському серці… 

        Патріотами не народжуються. Ними стають у процесі становлення особистості.  Патріотичні почуття – це сплеск емоцій, які трапляються в пориві спільної праці, щоб знайти вихід із безвихіддя, захистити свою незалежність і волю. Патріотизм – це частина нашого духу, одне з найсильніших відчуттів, які існують у природі. Саме воно в умовах важкого перехідного періоду має сприяти розвитку нашої держави. Любов до Батьківщини і до себе проростає з суспільства, яке є єдиним дієвим механізмом розбудови народної демократії, правової України.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

        Свята і розваги служать моральному вихованню дітей: вони об'єднуються загальними переживаннями, у них виховуються основи колективізму; твори фольклору, пісні та вірші про Батьківщину, про рідну природу, праці формують патріотичні почуття; участь у святах і розвагах формує у дошкільників дисциплінованість, культуру поведінки. Розучуючи пісні, вірші, танці, діти дізнаються багато нового про свою країну, природу, про людей різних національностей. Це розширює їх кругозір, розвиває пам'ять, мову, уяву, сприяє розумовому розвитку.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значній мірі така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

            Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

            Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

            Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі  людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

            Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

            Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

              У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.